asfendiar

Добрі люди кажуть, що мовне питання зараз не на часі. Кажуть, «нє надо нагнєтать – надо работать на общую цель». Навіть термін вигадали: «вишиватнікі» – для позначення недалеких пустопорожніх шароварних патріотів, які нічого не роблять для фронта і для пабєди, а тільки цвенькають на солов’їній мові, ще й інших підбивають «внася раскол в наше многонациональноє общество»…

Припустимо, є в нас люди, які не дуже розумно та толерантно пропагують українську мову і культуру. Є в нас орлиці з курячими мізками, є браві бандерівці з розбитими носами та інші персонажі, яких до процесу українізації краще не підпускати… Але їхній внесок у розкол українського соціуму є мізерним порівняно з тим, що роблять кремлівські пропагандони та донецькі ПРдони, котрі ділили Україну на три сорти по Дніпру та по Збручу і перетворювали південно-східні регіони на окремий культурний анклав, щоб легше було відсепаровувати від унітарного тіла держави. Та й самі судіть: не було б у нас такої кількості русскоязичних граждан – то розколоти наше суспільство було б набагато складніше.

Загалом існує два деструктивних підходи до мовного питання:
1. спроба українізувати південно-східні регіони одним махом, за одне покоління, що в принципі неможливо – на таке не спромоглася навіть Імперія, котра за сотні років так і не завершила русифікацію підкорених народів, хоча мала на порядок потужніші важелі впливу на населення, ніж демократична Українська Держава;
2. визнання факту двомовності українського соціуму нормою: «украінци разниє – і ето прекрасно, ми всє – гражданє одной страни, і культурно обогащаєм друг-друга». Насправді, нічого нормального і хорошого в цьому немає. Регіональне розмаїття є цінністю тільки тоді, коли воно є результатом спонтанного розвитку нації. Русскоязичіє південно-східних регіонів є наслідком підлеглого, колоніального становища України та систематичних утисків української мови й української ідентичності. Пишатися тим, що частина українців проміняла мову предків на мову колонізаторів і вважати це бозна-яким здобутком – значить себе не поважати.

( Read more... )