asfendiar

Originally posted by

reznichenko_d at Росія, на яку ми дочекалися

В бібліотеці колишнього головного офісу КПУ (а нині - нашої козацької залоги "С14"), серед сірих цеглин Леніна, Сталіна і Маркса, найнесподіванішою знахідкою стали дві книжки Володимира Сорокіна - "Цукровий Кремль" та "День опричника", ще й в українському перекладі.

Коли я вперше розгублено взяв їх у руки, в голові заворушилися шалені думки. Невже, - міркував я, - не дивлячись на порослу мохом, брежнєвсько-бетонну, музейно-закостенілу ідеологічну базу, в нетрях головного совкового осередку працювали широкомислячі ідеологи, здатні переосмилити пост-модерний сарказм сучасності?..

Коли я прочитав ці книжки, стало ясно - ні, ніякого пост-модернізму в квадратних головах комуністів не було. Ці книжки потрапили в бібліотеку КПУ навіть не по квоті "ворожої пропаганди", яку треба досліджувати і нейтралізовувати. Адже "День опричника" та "Цукровий Кремль" - ніякий не пост-модерн, а справжня, намальована експресивними мазками російська духовна реальність, зображена в жанрі соціальної фантастики. Українські комуністи дивилися в ці книжки, як у кришталеву кулю, яка віщує їм майбутнє.

Пєлєвінська Росія просто на очах перетворюється на сорокінську. Перетворюється настільки буквально, що я починаю змінювати свою зневажливу думку відносно ролі гуманітарних наук в історії людства.