asfendiar

Originally posted by

kampfflieger at Не можу втриматися шоб не запостити

Помирає українець. Ну, то да сьо, Страшний Суд, Архангел Петро поправляє окуляри і неквапливо переглядає особову справу українця:
— Ну, кажи сам: жінці зраджував?
— Та як Вам сказати…
— Ага, ясно. З податками мухлював?
— Не те, щоб дуже, але…
— Ага, теж ясно.
І так — по всіх пунктах. Так, а хто з нас без гріха?
— В общєм, вуйку, може ти й не така вже погана людина, але ж грішник. Того обманив, цьому не допоміг… Я б і радий тобі допомогти, але не бачу жодного аргумента, щоб тебе відмазати перед начальством. Присуджую тебе до Пекла.

Тут же влітають чорні янголи, беруть дядька попід білі рученьки й уводять до Пекла.
Йдуть по довжелезному такому коридору, а в усі боки — двері, двері… З кожної доносяться жахливі крики, стони, дим, іскри, з-під дверей витікає розплавлена смола і сірка. На всіх дверях — таблички: «Американці», «Французи», «Німці»…
Доводять дядечку до дверей з написом «Українці».
— Ну, щасливо залишатися тобі, грішнику,— заштовхують дядечка до дверей з вигуком: «Приймайте новенького!»
Заходить дядько, з острахом озираючись. Жарко. Але ж — он якесь поле, на ньому трактор, поруч — акуратні мазанки стоять, ось доріжка вимощена каменем, ось вишневий садок, он ставочок і рибак на човнику, на горизонті — лісочок, за лісом височіє мегаполіс якийсь з хмарочосами…
Тут до нього під'їжджає на квадріку якийсь мєстний та й каже:
— Що, новенький? Та не дрижи ти! Ось тобі шолом, сідай, підкину до житла.
Дядько в офігєнії:
— Скажіть, а оце все навколо — це Пекло?!
— Ех, друже. То ти не бачив, шо тут було 60 років тому!