Будапештський меморандум – роззброєння безглузде!

.
21 рік тому, 5 грудня 1994 року було підписано Будапештський меморандум.

У той час Україну, зовсім молоду незалежну державу, якій виповнилося три роки, переконували в тому, що ядерна зброя їй не знадобиться, адже гарантами її суверенітету, недоторканності кордонів та незалежності виступили такі надпотужні держави як США, Великобританія та Росія.

Тоді політичне керівництво України повірило у дієвість міжнародних гарантій, але через 20 років виявилось, що гарантії були порожніми і нічого  не мали під собою, хоча і були підписані найвищими посадовими особами країн-підписантів.

У нас забрали не лише ядерну зброю, але і всі носії, які могли нести не лише ядерні боєзаряди. Були підірвані ракетні шахти, утилізоване ракетне паливо, знищені центри керування…Україна втратила стратегічні бомбардувальники та крилаті ракети, які, до речі, зараз Росія використовує в сирійській війні.


( Читать дальше... )

архитектурное

Originally posted by mi3ch at архитектурное

Верхняя горизонтальная часть сооружения, обычно лежащая на колоннах. Антаблемент разделятся на несущую часть — архитрав, — на опирающийся на него фриз и венчающую часть — карниз.

( xxx )

Гордон: Турция - это самка, которая нам не дала. А Иран - самка, которая дает нам /Видео/

.

Коли ллється кров українців пора знати - Хто ми?!

Originally posted by bruchwiese at Коли ллється кров українців пора знати - Хто ми?!

Як ми можемо зрозуміти, за що ми боремося, ким хочемо стати, якщо ми досі не готові чи не хочемо знати, хто ми були? Не ким нас століттями називали і вважали вороги, а ким ми є насправді. Хто ми?

Кто мы. Украинизация скатывается в шароварщину и совок
Виталий Гайдукевич / Мнения / "Новое Время" / http://m.nv.ua/opinion/gajdukevich/kto-my-ukrainizatsija-skatyvaetsja-v-sharovarshchinu-i-sovok-63836.html

Як ми можемо пояснити нинішню чергову війну з Росією, якщо не наголошуємо, що ця війна триває сотні років і ще не закінчувалась


Історія української нації в одному графіті в Полтаві! Автор Василь Білоконь

Цікаво спостерігати за кількома паралельними процесами: дехто, скажімо, оре ниву просвітництва щодо визвольних змагань початку ХХ століття і стикається із ситуацією "Що таке Перші Визвольні Змагання? Не знаю"; в Іллічівську вирішили змухлювати і сказати, що місто назване на честь святого Іллі, а не Ілліча Більшовистського (що з такої підстави вважає там десь святий Ілля, дуже цікаво); в Одесі багато хто не розуміє, як так місто було раніше ХVI століття; Харків багато хто автоматично називає "Перша столиця" не замислюючись, чия, а очільників областей навіть журналісти та деякі постійні жителі політичного ставка регулярно іменують "губернаторами", мовляв, для зручності, бо "голова облдержадміністрації" - задовго.

Отже, "дано" задачі: в країні і кінь не валявся в гуманітарній (історико-культурно-освітньо-інформаційній) політиці. Що робити? Спершу домовитись про спільну термінологію. Давайте нарешті називати речі своїми іменами.

( На рівні термінів ми досі існуємо в совково-московитському просторі. )

"Оглядова карта українських земель", Відень, бл. 1900.