21 листопада 1921 року червоноармійці з кавкорпусу Котовського вивели за село 359 полонених, у тому числі й поранених, зачитали постанову “п’ятірки” про розстріл їх як “ворогів народу”. Вістовий Степан Щербак за всіх сказав, що України вони не зрадять. Розповідають, що померли вони, співаючи гімн “Ще не вмерла Україна”.
“Наезд случился какраз в тот момент, когда советскими республиками брошено все, не исключая частей Красной Армии, на хозяйственный фронт. В результате банде удалось, избегая боя, продвинуться в глубину территории УССР. Аж направленная против нее кавчасть настигла ее, и в районе М. Миньки уничтожила.
Зарублено в бою свыше 400 чел., захвачено 537 чел., в том числе и раненые. В момент боя некоторые из высшего командования, видя безвыходность положения, сами себя расстреливали и взрывали бомбами. Всего перед чрезвычайной комиссией (пятеркой) предстало 443 чел., остальные умерли от ран до прихода комиссии или находились в тяжелом состоянии и оставлены до излечения. Руководствуясь велением революционной совести, основываясь на всем выше изложенном и дабы предупредить новые подобные преступления, при участии оставшихся на территории соседних с нами государств бандитов всех оттенков и показать всему капиталистическому миру и его наймитам, что власть Советов беспощадно карает всякого покушающегося нарушить ее мирную работу, Чрезвычайная Пятерка постановляет:
1. Лиц, перечисленных в придложенном к сему списке, в числе 359 человек, как злостных, активных бандитов – РАССТРЕЛЯТЬ.
2. Лиц высшего командного состава и гражданского правления, прибывшего со штабом армии Тютюнника в числе 41 чел., направить для дополнительного допроса следственными органами.
3. Бывших красноармейцев, попавших в плен в 20 году и примкнувших к банде с целью вырваться из плена в числе 42 чел. направить в особый отдел К.В.О. для проверки.
Председатель Ч. Ком. Гарькавый
Члены: Лившиц, Иванов, Иванов, Котовский, Фриновский
Секретарь: Литвинов
м. Базар, 22 ноября 1921 года”
Наказ підписали: “Командующий Войск Округа: Якир
Член Реввоенсовета Окр.: Затонский
Нач. Штаба Окр.: Генштаба Паука”.
Наказ підписано наступного дня, вже після здійснення вироку, продиктованого єдиною лише “революционной совестью”.
..............................
..............................
Тож, уже наступної ночі, гестапівські аґенти почали арештовувати учасників подій у Базарі, в довколишніх селах, потім у Коростені, Радомишлі, Житомирі. Більшість утримували в Радомишльській тюрмі та в Житомирі, в тюрмі на вулиці Пушкінській.
На початку грудня на Мальованці в Житомирі їх почали розстрілювати.
За тодішніми підрахунками, на Житомирщині було заарештовано і розстріляно не менше як 721 особу. Із-під розстрілу вдалося втекти лише декільком, у тому числі провідникові ОУН(м) на Житомирщині, колишньому професорові педінституту Волинцеві (він загинув у 1943 році).
Це було друге грізне попередження всьому українству Наддніпрянщини, яке сподівалося на оживлення національних настроїв, на створення своїх леґальних структур за толерації німецьких окупантів. (Перше: арешт німцями у липні 1941 уряду УНР, серед них і Степана Бандери, третє – розстріл у Бабиному Яру української інтеліґенції на чолі з Оленою Телігою в лютому 1942 року).

Повністю тут:
Базарська трагедія. Котовський і червоні проти петлюрівцівЭтот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/