Скандал: Спикер ВР ГРойсман сфальсифицировал окончательный вариант Закона о выборах

Такого ще не було в історії українських виборів. Нову виборчу систему впроваджують напередодні оголошених виборів, а текст остаточної редакції закону «Про місцеві вибори» нахабно і безсоромно правлять в обхід встановленої процедури. Тобто фальшують.

Зазвичай, про всі правки щодо того, чи іншого законопроекту можна було завжди довідатися з відкритих джерел. Проте, з законопроектом про місцеві вибори (реєстр. № 2831-3) вийшло все інакше.

14 червня 2015 року його було ухвалено у першому читанні. Опісля цього, країна дізналася про те, що депутати подали 1700 поправок, щоб удосконалити його положення.

1 липня 2015 року, відповідно до порівняльної таблиці до другого читання, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя затвердив остаточну редакцію законопроекту до його слухання у другому читанні. Відтак ця версія з’явилася на сайті Верховної Ради України.

У п’ятницю, 3 липня 2015 р., коли було заплановано розглянути законопроект 2831-3 Народні депутати в залі хизувалися талмудами розданими по одному на ряд!!! та охоче робили селфі. Проте голосів в залі в цей день схоже не було, до того ж сварки навколо законопроекту про валютні кредити внесли обструкцію в депутатські середовища. Питання відклали.

До розгляду законопроекту повернулися після тижневої перерви 14 липня 2015 року. В цей самий день, комітет з правової політики зібрався безпосередньо "під куполом" і затвердив нові поправки з урахуванням політичних позицій озвучених на Раді коаліції напередодні.

Таким чином, до редакції запропонованої комітетом до другого читання додалися ще правки, котрі "з голосу" озвучив з трибуни Верховної Ради України Руслан Князевич. Також були прийняті кілька інших поправок, зокрема щодо 30% представництва жінок та відміни одіозної норми про реєстрацію політичної сили за 365 днів до виборів. Знову в залі роздали кілька примірників на ряд тексту запропонованого до другого читання.

Відтак саме редакція запропонована до другого читання, разом з прийнятими і записаними під протокол кількома поправками мала б піти на підпис Президенту, оскільки 257 народних депутатів це підтримали. Ніби, все виглядало по чесному. У п’ятницю 24 липня на сайті Верховної Ради України в розділі «Картка законопроекту» проекту Закону про місцеві вибори (реєстр. № 2831-3) з’явилося повідомлення про те, що текст законопроекту відправлено на підпис Президенту України.

Але громадськість мала підстави хвилюватися змістом остаточного тексту одразу після його ухвалення 14 липня. Бо спікер парламенту Володимир Гройсман у офіційних коментарях на свій лад упевнено коментував норми, котрих в ухваленому 2831-3 і близько не було. Зокрема, мова йшла про висунення мерів лише політичними партіями, форму бюлетеня, інший механізм розподілу мандатів не за відсотком, а відповідно кількості набраних голосів тощо.

27 липня, у понеділок, народні депутати України отримали на свої скриньки текст законопроекту про місцеві вибори, котрий відправлено на підпис Президенту України. Громадські активісти самостійно поширюють цей документ у мережах, оскільки на сайті парламенту його досі немає.

Порівняння тексту, котрий за підписом Гройсмана скерований Президенту з редакцією законопроекту запропонованою до другого читання та усіма протоколами комітету від 2 липня,14 липня та стенограмою парламентського засідання в день його ухвалення, засвідчує - є істотні відмінності. А відтак є всі підстави стверджувати, що над остаточним текстом хтось попрацював на славу. «Не віримо, це не можливо, це ж злочин..» - такі думки з’являються у Вас, читачів статті? Тоді читайте далі.

Що підмінили політичні шулери?

Комп’ютерні програми здатні швидко показати відмінності між двома текстами, їх багато. В ніч з 27 на 28 липня небайдужі громадські активісти вивісили у соцмережі результати двох з них. Сподіваюся, ними скористаються і юристи Адміністрації Президента України. Про всяк випадок даємо посилання на готові порівняні файли тут і тут.

Але для наших читачів кілька чудес від політичних шулерів таки викладемо.

Отже, руками наперсточників від парламентаризму в Апараті Верховної Ради України несподіваних змін зазнала частина третя статті 16, котра встановлює кількісний склад депутатів місцевих рад.



Нечисті на руку складачі остаточного тексту навіть не потрудилися зауважити, що така редакція не пропонувалася жодним народним депутатом у якості поправок. Схоже, цю "поправку" у вже проголосований текст внесли саме за наполяганням фракції Самопомочі, яка після ухвалення 14 липня законопроекту у другому читанні і в цілому погрожувала розслідуванням на цю тему. Як би там не було, виправданню таких дій немає, навіть, коли за цим стоїть для когось шляхетна мета - зменшення кількості депутатів. Тим більше, що зменшення відбулося нерівномірно, в тій самій Київраді залишилося 120.

Адепти правок поза парламентом також самостійно в обхід процедури підрихтували редакцію частини другої та частини третьої статті 86, котра описує механізм встановлення виборчої квоти. Є інші правки.

Таким чином, законопроект направлений на підпис Президенту України, не відповідає тексту, проголосованому Верховною Радою, навіть з врахуванням оголошених в фіналі Князевичем та іншими народними депутатами правок. Отже, Президент не повинен підписувати цей законопроект, а повинен повернути цей сфальшований текст на доопрацювання!



Відмінності з текстом до другого читання вкрай великі, хоча автори "від наперстків" таки "удосконалили" в такий спосіб відверто недолугу редакцію запропоновану до другого читання.

Проте найбільші шулери постаралися зі статтею, котра фіксує вигляд виборчого бюлетеня у багатомандатному виборчому окрузі для кандидатів у депутати. Підопічні пана Гройсмана взяли і просто викреслили з проголосованого другого абзацу частини сьомої статті 74 норму про те, що у виборчому бюлетені мають обов’язково відображатися усі відомості про кандидата у депутати висунутого у територіальному виборчому окрузі - про рік народження, освіту, партійність, основне місце роботи (заняття), місце проживання. За задумом тих хто це зробив, у бюлетені тепер достатньо буде партійності і прізвища ім'я та по батькові кандидата.



Законопроект зі шулерськими вставками скеровано Президенту на підпис. У глави держави є кілька варіантів як діяти, найкращий з яких – повернути пану Гройсману назад цей витвір.

А від прогресивного спікера чекали б службового розслідування на тему виявлення нечистих на руку упорядників законопроекту про місцеві вибори.

Чи це станеться – побачимо вже найближчим часом.



Олександр Солонтай

что за уголь в российских вагонах на жд станции в Сухуми?

Просматривая фотографии Сухуми на яндексе, наткнулся на интересное фото, сделанное 11 июля 2015 на ЖД вокзале в Сухуми. Среди всего прочего, на станции стоит состав с грузом угля. Уголь погружен в российские вагоны, и это по любому не ткварчельский уголь (его добавает и вывозит через Очамчири турецкая компания, а на российский рынок угля абхазский уголь никто не пустит).

Это и не импортированный в Абхазию уголь, т.к. есть свой, навалом, в прямом смысле слова.

Выходит, что кто то транзитом по Абхазии экспортирует уголь через нелегальный порт. Смысл? да, там перевалка стоит копейки, но тем самым идешь явно на нарушение законов, и врядли экспортерам это выгодно.

Остается вопрос, чей уголь, зашедший в Абхазию из России, могут продавать по таким схемам через нелегальный для всего мира порт?

Я не хочу слышать Донбасс

Виталий Гайдукевич

Это не правильно. Простите, чем Донбасс такой особенный, что вся страна… остальные 23 региона должны прислушиваться к Луганску и Донецку? Кто-то может вразумительно ответить, чем Дебальцево важнее Шепетовки? Почему Славянск криком кричит, что его должны все слушать, а Кременец или Коростышев молчат? На каком основании, Донбасс, ты решил, что ты важнее чем Буковина? Нет таких оснований. Потому что нифига ты не важнее. Ты такой же как все. В любой области тот же экономический кризис, те же пенсии, те же дураки и дороги. Трудно всем. Но все думают как из этого «трудно» выбраться, а ты, Донбасс хватаешься за автомат и заявляешь, что ты особенный. Увы, ты особенный только в глубине своего падения…
Я понимаю, тебе страшно. Ты привык к крепостному праву. Тобой управляли князьки, которые годами давали тебе работу. Они убивали твои города, разрезали на лом твои устаревшие и никому не нужные заводы, зарабатывали на тебе миллиарды, а тебе давали подачку — рабочее место, где ты мог заработать (если не погибнешь) на крохи и зрелищ — дешевых пошлых российских зрелищ. Ты был благодарен. Ты даже не задумывался — справедливо ли это, что околицы условного Тореза, в мирное время, как после атомной зимы? Ты был благодарен, что есть крохи и лез в забой, ибо больше ничего не умел… а больше ничего рядом и не было. Донбасс, скажи, тебя нужно услышать 23 регионам, потому что тебе никогда не хватало силы воли возмутиться — почему тебе крохи, а кому-то миллиарды?.. А страшно тебе потому что те, кто с барского стола тебе стряхивали крохи вдруг оказались не у дел? Страна радуется — рабству конец, а ты в панике — как же без рабовладельца, а кто же будет давать хлеба и зрелищ?
И не надо говорить, что во всем виноват Киев. В Киеве 9 лет сидели твои земляки Макеевско-Енакиевские. Донбасс, та задница в которой ты сидишь — их рук работа. Конечно, ты этого никогда не признаешь. Тебе где-то в глубине может даже стыдно, но ты будешь агрессивно потрясать автоматом и требовать, что бы тебя услышали. Но когда тебе скажут — говори, ты замолчишь.Потому что тебе нечего сказать. Ты ничего не можешь предложить 23 регионам кроме своей боли. Сколько трупов ты оставил в штольнях в боевые 90е? Сколько погибших приходится на миллион тонн угля? Сколько наркоманов по официальной статистике? Сколько городков на карте есть, а по факту их уже нет? Донбасс, ты это хотел всем сказать? Нет… Прости, ты хотел что-то там про русский язык и федерализацию. Донбасс, давай на спор, так вот что бы не заглядывая в книжку, сколько твоих сепаратистов пояснит значение термина «федерализация»? «Что?» (с) То-то же…
Донбасс, ты болен. Необоснованной манией совкового величия. Это когда-то ты был краем промышленных гигантов и раскрытия недр. Сейчас твоя земля в язвах. Она больна и что бы её вылечить всей стране нужно потратить много денег, усилий и времени. Это когда-ты был перспективной территорией, но твои руководители вместо модернизации решили набить личный карман и твой поезд ушел.
Донбасс, тебе обидно — как же так — все так хорошо начиналось? Да, дорогой, так бывает, если десятилетиями не снимать лапшу с ушей и удовлетворяться подачками. Мы все через это прошли. Только 23 области начали выздоравливать, а у тебя, Донбасс, ломка. Знаешь, обидно то, что тебе говорят — давай поможем, сядь, успокойся, отложи автомат, мы вместе придумаем как быть дальше… а ты прячешься за боевиками и талдычишь свое «меня услышьте… меня услышьте».
Вот ты сейчас прочтешь и решишь, что тебя все ненавидят. Хотя должен был бы задуматься — тебе хотят помочь. Но пока ты не решишь помогать себе сам, ничего не получится. Пока ты не поймешь, что нужно выключить московский телевизор, ты не сможешь увидеть мир. Пока ты не решишь — что ты готов положить на алтарь компромисса, ты не имеешь права требовать от остальных, что бы тебя услышали. Кстати, а чем ты готов пожертвовать ради компромисса? А?
Донбасс, поразительно то, что вопреки твоему идиотскому упертому «услышьте меня» намазанному толстым слоем на глупость, тотальную обманутость и коррупцию, тебя уважают… Да, мы понимаем, каково это жить в кромешной безысходке. Апокалипсис наяву, это жестоко. Но несмотря на это к тебе уже делают первый шаг… Не к террористам из ДыРы и не к тем идиотам, которые позволяют себе хвататься за автоматы милиции, а к тебе…
Просто сделай тоже самое.
Донбасс, очень важно что бы от твоего имени говорили не депутаты-сволочи, не бывшие упыри-прокуроры, а мелкие предприниматели, которые страдали от сволочей и упырей… важно что бы голосом Донбасса были писатели и преподаватели… Люди, которые вместо истерики «Россия!», возьмут и отремонтируют детскую площадку. Такие люди у тебя есть. Я знаю, их много. Просто они бандитов с автоматами боятся. Ты должен найти этих людей. Когда найдешь — приходи — только тогда тебе будет что сказать.
И самое главное, вместо «Донбасс хочет что бы его услышали», ты скажешь «Донбасс готов слышать всех… Донбасс готов признать, что он не более чем 1/25 часть страны… Донбасс настаивает, что все мы равны и каждый будет говорить и слушать поровну». Поверь — эти слова услышат все.
Ведь мы знаем, под налетом обиды, страха, наивности, где-то очень глубоко у тебя есть гордость. Не совковая-колорадская и даже не угольно-забойная, а степная… Настоящая гордость людей, которые больше всего ценили свободу. Вот когда ты это ощутишь — приходи, тебе будет что сказать, нам будет что от тебя услышать.
А пока, Донбасс, ты не достоин, что бы тебя слышали остальные 23.