asfendiar | Jul. 26th, 2015

Jul. 26th, 2015

.
Жители города и гости курорта с большим удовольствием фотографируются в обнимку со своим кумиром
( фото )

Оригинал взят у doc_ua в Американский эксперт: Минские договорённости – «это соглашение о разделе Украины»

Курт Волкер – авторитетный американский эксперт по вопросам внешней политики. Он начинал свою карьеру в качестве аналитика ЦРУ, затем работал в Госдепартаменте, Совете национальной безопасности президента, занимал пост постоянного представителя США при НАТО.

Сегодня он возглавляет Международный Института лидерства при Университете штата Аризона, основанный влиятельным сенатором Джоном Маккейном.

В интервью корреспонденту Грузинской службы «Голоса Америки» Ие Меурмишвили Курт Волкер поделился своим мнением о последних событиях в Украине и Грузии.

Отвечая на вопрос об итогах поездки помощника госсекретаря Виктории Нуланд в Киев, Курт Волкер не согласился с теми, кто считает, что США могут каким-то образом «сдать» Украину России, в том числе – путём навязывания Киеву идеи федерализации страны. По его словам, Россия стремится к этому сценарию, что позволило бы востоку Украины иметь фактическую независимость, но вряд ли кто-то ещё поддерживает эту идею.

По оценке эксперта, «Соглашение, подписанное в Минске в феврале, следует называть не мирными договорённостями, а соглашением о разделе Украины, которое было навязано Киеву Германией, Россией и Францией. Сейчас соблюдение этого раздела страны отслеживается международным сообществом посредством ОБСЕ. Минские соглашения – не решение, а проблема, поскольку фактически они придают легитимность российскому вторжению в Украину».

Вместе с тем, Россия не выполняет даже эти соглашения. Волкер высказал предположение, что Москва будет поступательно влиять на ситуацию в Украине. Август всегда является опасным временем, когда Россия может «попытаться что-нибудь сделать». Среди возможных целей российской агрессии эксперт назвал Мариуполь, Одессу, Харьков. «Западу следует быть готовым к этому», считает Волкер.

По мнению эксперта, Россия на данном этапе не преследует конкретных целей тактического характера. Москва следует стратегии позиционирования себя в качестве главного и единственного центра влияния, стремится привязать к себе русскоязычных в странах региона:«Россия хочет доминировать на пространстве бывшего Советского Союза, принимать решения в Грузии, Украине, Беларуси и других странах». Наконец, Москва хочет, чтобы её воспринимали как глобальную державу, с которой считаются и консультируются.

Своими действиями по одностороннему изменению границы в Грузии Россия пытается отвлечь внимание от Украины, где она также меняет границы, считает Волкер. Москва напоминает странам Запада, что их нет в Грузии, а Россия – есть. Кроме того, эти действия демонстрируют возможности России захватить, в случае желания, часть грузинской территорию, по которой проходит нефтепровод, или сорвать поставки нефти по нему.

Грузии не стоит отвечать на провокации России действиями военного характера. Вместо этого, следует вовлекать международное сообщество в эти вопросы, таким образом затрудняя действия России, полагает бывший посол США в НАТО.

Originally posted by

mysliwiec at Из гимназического учебника по географии от 1873 г.Нерусские Курск, Воронеж, Кубань, Приазовье.

Originally posted by

gena_vasilenko at Из гимназического учебника по географии от 1873 г.

Как Великороссы Донцов всего за 300 лет манкуртами сделали.
http://mysliwiec.livejournal.com/1736566.html

Как Великороссы Донцов всего за 300 лет манкуртами сделали
(вишенка на торте)
http://mysliwiec.livejournal.com/2074470.html

Originally posted by

andreistp at Воля к гражданскому сопротивлению

В мои школьные советские времена, когда на Западе изобрели шариковые ручки, у нас их сразу же запретили - нашли в них что-то антипедагогическое. А потом изобрели кейсы. Их называли тогда "дипломаты". Их тоже сразу же запретили. Потому что когда они стояли вдоль проходов, около парт, они иногда падали. И этот резкий звук, похожий на взрыв в тротиловом эквиваленте, пугал и без того нервозных учительниц - они могли подумать, что началась война. Но школьники Таллинна возмутились и не приняли этот запрет. В России-то процент комсомольцев в классах был в те годы около 99, а в Эстонии - около трех всего. Тихие бунтовщики, в общем. И очень единодушные. Вся нация понимала всё без слов.
И вот пришли эстонские школьники домой, и говорят отцам - теперь нельзя. А эстонские отцы отвечают - ну что ж делать? "Дипломат" - вещь дорогая, деньги уже потрачены, ещё один портфель мы тебе, сынок, купить уже не сможем.
И пошли все школьники Эстонии в то утро в школу с вёдрами. А в ведрах - ручки, карандаши, тетрадки, учебники. А пластмассовых вёдер человечество в те древние годы ещё не изобрело - ведра были только жестяные, железные. Грохотали и скрипели они ужасно. Поскольку ведро - вещь круглая, таскать его в школу было неудобно. Но весь Таллинн поддержал протест школьников. В автобусах их пропускали вперёд, уступали им место. Так и громыхал весь Таллинн жестью по утрам и вечерам. Всюду обсуждалось это. И запретители отступили. Сняли запрет. А школьники Эстонии в столь юные свои годы получили ещё один воодушевляющий опыт гражданской победы. Этот опыт никуда не делся - он помог их стране в будущем.
Эдуард Резник

Originally posted by

mysliwiec at Географія – невивчений урок?

Як відомо, Михайло Грушевський дав українцям національну історію, а Степан Рудницький – національну географію, тобто чітко визначив територію, на якій ця історія творилася.
Важливо пам’ятати, що він говорив про політичну націю, тобто населення певної території, яке безвідносно до своєї етнічної належності бачить себе спільнотою, бажає мати власну державу, вважає себе її громадянами та визнає і дотримується всіх необхідних атрибутів державності (мова, історія, культурний простір тощо).
Рудницький, зокрема, писав, що «національна територія – це головна основа нації, на якій вона живе й розвивається», бо саме перетворення території та населення на єдиний більш-менш одноцільний організм формує державу, яка вже потім може політично, економічно, матеріально й духовно зростати. Для вченого ніколи не було сумнівів стосовно того, що український народ здавна жив, живе нині й житиме, хоч би весь світ, «закривши собі, очі репетував заодно: нема України, нема українців».

Окресливши таким чином територію, що мала величезне значення як для самих українців та їхньої державності, так і для континенту загалом, учений майже 100 років тому передбачливо звернув увагу на те, які небезпеки має Україна і про що їй слід постійно пам’ятати.

Географічних сусідів, зрозуміло, не обирають, а отже, треба навчитися з ними жити. Особливо якщо вони постійно зазіхають на те, що за парканом.
Серед усіх охочих поживитися за рахунок української території Степана Рудницького найбільше непокоїла Росія. Ще на початку ХХ століття він вважав: якщо колишня Російська імперія почне втрачати Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусь, то вона зможе зосередитися на внутрішніх проблемах, зокрема на «скультуризуванні» власного народу, піднесенні його освіти й матеріальної культури.
А ось коли Росія випустить зі своїх пазурів Україну, тоді вона перестане бути імперією.

Уже не вперше українські політики, академічні вчені, громадські діячі й навіть звичайні громадяни беруться за обговорення проблем найбільш адекватної для України форми державного устрою (унітарна чи федеративна?), найбільш вдалого й економічно обґрунтованого районування країни, адекватних назв її регіонів (реанімація старих історичних чи запровадження цілком нових?), нагальності чи передчасності змін наяв ного територіально-адміністративного поділу тощо.

Повністю стаття "Географія – невивчений урок" - ТУТ:

Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/

"Українська Правда" несподівано надрукувала непогану статтю. Вирішив поставити її в свій блог.

Економіку і революцію неможливо обдурити

Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку.

Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій.

Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу.

Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти і поступові зміни вже не врятують ситуацію.

Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі.

Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві.

У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту.

Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи недоброзичливих сусідів.

Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко.

Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан.

Нові тарифи при старих "схемах" – найефективніша революційна агітація.

Прибутки "сімейних" бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення – найкраще паливо для революційного полум'я.

Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк.

Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку.

А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра.

Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою.

Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку.

Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників.

Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система.

Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть "чорною дірою", в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти.

Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця.

Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації.

Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її.

Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей.

Її добивають тотальна корупція, тотальні "схеми" і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції.

Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни.

Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка.

Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями.

В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра…

Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання:

Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і "попутників" президента і прем’єра?

Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну?

Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра.

Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються "мінімізовані" гроші.

То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів.

Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки?

Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту.

Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу.

Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет.

Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок "мінімізації", пільг з бюджету, "схем" і контрабанди.

А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати "непримиренну боротьбу" з корупцією…

Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал.

І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель.

До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова…

А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу.

2. Війна може все списати. Навіть "під нуль" – владу

На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності.

Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки.

Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво.

Коли офшорні "мінімізатори" платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування.

Президент-"патріот" примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину.

За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами.

А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку.

І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. "Битва за "статус". Путін vs Порошенко", УП 18.11.2014)

Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада.

Тому що реалізовувати "особливий статус", якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. "Взаємне" припинення вогню ми вже маємо…

Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази "триматися" з автоматами і шкільними автобусами проти танків і "градів"…

Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента?

Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента?

А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в "Укроборонпромі".

Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її.

Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ.

Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України).

Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка).

Хто проти влади – той агент Америки (Кремля).

Не допоможе…

3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба

Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів.

Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду.

Цілком може виявитись, що "подвигів" Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка.

Те ж саме стосується і прем’єра та його команди.

Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд…

Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства.

Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться.

Перевірено історичною практикою.

Геннадій Люк, для УП

( Из Мордокниги )

Originally posted by

mysliwiec at Вся суть крымского менталитета

Когда-то, под самый конце советской власти, прочитал я в местной газете статью - слезный плач на судьбу горькую + душевная благодарность барину-депутату, который снизошел .
Живописал там товарищ пролетарий из трехэтажного дома, как 30 лет назад отвалилась у этого дома водосточная труба.
И все 30 лет жильцы всех трех этажей этого дома писали жалобы куда только можно, потому что дождевая вода с крыши текла по стене, стена из ракушняка у всех трех квартир сырела насквозь, обои отваливались, заводилась черная плесень, болели дети.
То есть - все эти три соседа (1,2 и 3 этаж) за все 30 лет не сподобились скинуться даже по рублю в год и заказать жестянщику 12 метров водосточной трубы. Им это даже в голову не пришло.
Но зато мозги на "писать письма в соответствующие органы" были заточены советской властью навсегда и хорошо.
А благодарность там была депутату, который наконец дал команду и водосточную трубу им зацепили на место.

Не думал, что сейчас, уже в 21 веке, опять прочту такое же.

Originally posted by

ibigdan at Вся суть крымского менталитета

Рыба́чье (до 1945 года Туа́к; Tuvaq, Тувакъ) — село на юго-восточном побережье Крыма. Население 1308 человек (2014).
В 1944 году, после освобождения Крыма от фашистов, согласно Постановлению ГКО № 5859 от 11 мая 1944 года, 18 мая крымские татары были депортированы в Среднюю Азию. А уже 12 августа 1944 года было принято постановление № ГОКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма», в том числе и в опустевший Туак — 300 семей. Указом Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года Туак был переименован в Рыбачье и Туакский сельсовет — в Рыбачьевский.
https://ru.wikipedia.org