ДВОРЯНСТВО

Read more... )
НАЦИОНАЛЬНОЕ ТВОРЧЕСТВО








Евгений Петрович Карнович
«Родовые прозвания и титулы в России и слияние иноземцев с русскими»
(1886)

И далее - и Достоевский и Чехов и Маяковский и Есенин и  Ахматова и Пастернак и....  и все, аж до Акунина.

И даже сам основатель русского литературного языка, солнце Александр Сергеевич Пушкин,
писал большинство своих стихов не на своем родном, впитанном с молоком матери - langue française,
и даже не на родном языке  вынянчившей его  рабыни  его родителей -  Арины Родионовны - ижорском,
а на неродном ему,  русском языке!


* * *
Русский язык должен получить законодательный статус в странах бывшего СССР, заявила посол по особым поручениям МИД РФ Элеонора Митрофанова. По заявлению Митрофановой, в мире происходит девальвация русского языка.
Особую тревогу, с точки зрения посла, вызывает правовой аспект языковой политики стран Прибалтики, Украины и Грузии. Что привело к ситуации, когда новое поколение стран освободившихся от колониального рабства не владеет русским языком:

«На пространстве СНГ русский язык был определен в лучшем случае термином "язык межнационального общения", который не имеет четкого и понятного юридического толкования. Русский язык и сегодня играет роль языка межнационального общения, однако уже не во всех странах, в том числе в Украине, в Грузии, в странах Балтии...
Необходимо прилагать особые усилия по продвижению русского языка за рубежом, Этот вопрос должен также быть во внешнеполитической повестке дня»
,- добавила посол.

Если добавить к произнесенному ранее Путиным заявлением, что Россия будет с оружием в руках защищать всех носителей русского языка в любой точке земного шара. То де факто, Россия хочет заставить сбежавшие колонии создать прецендент для оккупации.


"Загалом, перелік «семінарських» прізвищ є дуже широким. Самі семінаристи жартома формулювали його наступним чином: «По церквам, по цветам, по камням, по скотам, и яко восхощет его преосвященство» .
Студенти чи випускники духовних закладів, ще до посвячення в сан намагались «облагозвучити» прізвища у тих випадках, коли вони звучали «неблагородно» чи не мелодично. Це відбувалось шляхом заміни «брутальних» прізвищ чи додаванням до них суфіксу «-ський», «-ов». Подібна практика існувала не лише серед духовенства – наприклад, Імператорським Указом від 5 листопада 1825 року було заборонено записувати в формуляри рекрутів їхні «непристойные прозвания», натомість вимагалось «створювати» прізвища для таких новобранців з імені по-батькові .
В окремих випадках видозміна прізвища була спробою «замаскувати» етнічне походження. Наприклад, як завуальовано натякає у своїх спогадах митрополит Веніамін (Федченков), його предки могли бути просто Федченками . Так само священицький рід, з якого походив український літературознавець Сергій Єфремов, мав первісне прізвище «Охріменко» .


Син псаломщика з Холмщини, священик Олександр Сегенюк (дід відомого російського актора Михайла Боярського) вирішив цю проблему в інший спосіб – перейшов на дівоче прізвище своєї матері полькі, та став Боярським".



"Як правило, такого роду прізвища майбутні панотці отримували під час навчання у духовних семінаріях. Це найменування нерідко було своєрідним «шифром», в якому фіксувалась не лише станова приналежність, але й особливості характеру, регіон походження, час прийняття сану тощо. Зокрема, такі священицькі прізвища як Фортунатов (від латинського «удача»), Екземлярський (від латинського «взірець») чи Гіляровський (від грецького «веселий») одночасно «оповідали» про якусь приватні риси їхніх першоносіїв, при цьому ця інформація могла бути «відчитана» тільки доволі вузьким колом найбільш освічених парафіян. Дуже поширені в Україні священицькі прізвища Левицький та Левитський приховували в собі алюзію до давньоєврейських левітів – служителів Єрусалимського Храму, однак навряд чи ця етимологія була прозорою і загальнозрозумілою. Окрему групу священицьких «патронімів» складають найменування, утворені від назв церковних свят (Рождественський, Хрестовоздвиженський, Богоявленський). Носій подібного прізвища міг отримати його як у зв’язку з конкретною подією, що відбулася у відповідний період церковного року, так і «на честь» храмового свята свого рідного села і т.п. Аналогічно, семінаристи, що потрапляли до духовного навчального закладу, віддаленого від місця їхнього народження, могли отримати прізвище, в якому фіксувалась назва їхньої малої батьківщини (Уфімцев, Сибірцев)" .

Звідси:

До речи, призвище Гумілёв, також семінарське і значить то саме, що і російське Смірнов, сле від латинського "гуміліс" - сумирний, непоказний, (низенький).
В начале XIX века двое крепостных крестьян из городка Смела, что недалеко от Черкасс, совершили необычный инвестиционный проект.
(в отличие от России, где из века в век потомственными  рабами вырастали многие поколения  предков подавляющего большинства  нынешних русских, крепостное право было в Украине введено Екатериной II и просуществовало, до его отмены в 1861 году, всего 78 лет - то есть, дед мог рассказать внуку, как это - родиться и жить свободным)

Они скопили денег, арендовали несколько водяных мельниц на речке Ольшанка, заработали на этом и купили себе свободу. Дальше стали торговать мукой — да так, что вскоре смогли открыть магазины с большими складами в Киеве и Харькове. Лучше всего дело пошло в портовой Одессе, поскольку оттуда удавалось продавать товар за рубеж.
Звали успешных купцов Федор Симиренко и Степан Яхненко.

Около 1815 года партнеры основали компанию, назвав ее своими именами. Спустя 20 лет они освоили новый путь в бизнесе — начали строить сеть сахарных заводов. Компаньоны даже породнились — Федор взял в жены дочь Степана Анастасию, которая родила ему 22 детей. Выжили лишь восьмеро, но двое из них — Платон и Василий  — стали знаковыми персонажами отечественной истории.

Секрет успеха Симиренко и Яхненко:Read more... )

Внук  основателя фирмы — Левко Симиренко — стал всемирно известным селекционером фруктовых деревьев. В его садах во Млиеве росло 900 видов яблонь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишен и черешен, 15 — персиковых, 36 — абрикосовых, 54 — ореховых деревьев.
Он вывел сорт зимних яблок Ренет Симиренко — единственный из отечественных в современных супермаркетах.

Внук основателя компании Степан Яхненко четыре раза подряд избирался городским головой Одессы в 1860–63 годах.

Левко Симиренко и его двоих братьев убили в Киеве российские большевики в 1920 году.

Владимир Симиренко, сын Левко Платоновича, пошел по стопам отца и основал в советской Украине Институт помологии (наука о плодово-ягодных растениях).
В 1938-м расстрелян по обвинению во вредительстве.

Резиденцией компании Симиренко и Яхненко было село Млиев.
Во времена расцвета фирмы млиевские улицы освещались газовыми фонарями, что было редкостью даже для больших городов.


Левко Симиренко после возвращения из
восьмилетней сибирской ссылки, куда был отправлен за
участие в движении народников. Фото конца 1880‑х



Read more... )Симиренко не прекратил заниматься благотворительностью.
Во времена расцвета его фирма ежегодно отдавала 10 % дохода на развитие украинской литературы. И эта программа длилась 50 лет.
Стипендии от сахарозаводчиков получали Михаил Коцюбинский, Михаил Драгоманов, Леся Украинка, Павло Чубинский, Михаил Грушевский. По сути, это была первая украинская премия за достижения в области культуры.
"Каждый должен заниматься тем, в чем крепок. Они разбираются в общественных делах, а я в том, как зарабатывать деньги для Украины,— говорил Василий Федорович.
— Если бы Украине не были нужны деньги, я бы столько не работал”.

В 1911 году Научное общество им. Шевченко — первая украинская академия наук — приобрело дом во Львове за 100 тыс. руб. золотом, полученных от Симиренко.
Он же собрал солидный денежный фонд на развитие Киевского политехнического института — тот уже существовал, но в зачаточном состоянии.
В 1915 году меценат умер, а судьба его фонда неизвестна.

Источник:



Ренет Симиренка (в побуті часто використовують назву просто Симиренка або Семеренка) — зимовий сорт яблуні домашньої невідомого походження. Описаний і введений в каталог в 1880 році видатним українським помологом Левком Платоновичем Симиренком.


"Две вещи на свете наполняют мою душу священным трепетом - звёздное небо над головой и нравственный закон внутри нас"
(И.Кант)



Из Кенигсберга философ Иммануил Кант уезжал лишь раз
(в поселок Judtschen - при Рейхе - KANThausen, сегодня Весёловка)
-  подальше   от огней большого  города, посмотреть на звездное небо над головой.
С 1747 по 1750 гг. он жил  работал там, в доме местного пастора Даниэля Эрнста Андерша.


Мораль:

Прошло 70-80 лет с того времени, как Кенигсберг стал русским, и природа на  территории России,  неумолимо  стирает следы этой древней, загадочной, чужой и  антагонистической   для  внутреннего русского нравственного закона,  цивилизации.


Наверху -  этот дом в конце 1930-х — начале 40-х гг 20 века.
Внизу —  сейчас.


Климат в Росии суровый, резко  континентальный, не то, что в Европе. А народ - да, народ- Баганосец.

Originally posted by [livejournal.com profile] grzegorz_b at Прийшли якось до Кривавого Пастора...
Дід Панас: Прийшли якось до Кривавого Пастора смердючі блазні з-за парєбріка тай кажуть:
- А давайтє всьо забудєм, станєм снова братьямі і будєм вмєстє біть праклятих амєрікосав!
Нічого не сказав Пастор. Подивився на блазнів та показав їм три пальці на правиці.
Не зрозуміли блазні смердючі тай продовжують:
- А ми вам за ета скідку на газ дадім і будєм ваши прадукти пакупать.
Знов промовчав Пастор. Лише показав блазням два пальці.
Тоді смердючі блазні ще більш розперезалися, кажуть:
- Ви же панімаєтє, шта ми с вамі адін народ, толька ви нємножка дурноватиє, падвєржени тлєтворнаму вліянію Запада, вам ніабхадіма рукаводства...
І втретє не вимовив Пастор ані словечка. Лише тицьнув блазням одного пальця. Блазні розгнівалися:
- Шо ви нам пальци в ліцо тичєтє? Будєтє дружить?
Тоді Пастор, не кажучи дурного слова, взяв сокиру та порубав тих смердючих блазнів на дрантя.



Підійшов до нього Сєня-Моджахед та спитав:
- Ваша Кривавість! А шо ж ви їх одразу не порубали?
Подививсь Кривавий Пастор на Сєню-Моджахєда та показав йому три пальці.


Used [livejournal.com profile] bytebuster463's  post Блогосфера про війну (2/2)

Originally posted by [livejournal.com profile] grzegorz_b at Умиваючи руки: як більшовики зробили з українців найбільших погромників євреїв
До теми єврейських погромів в Житомирі, зроблених кацапами в 1919 році...


Часто-густо в міжнародному житті та міждержавних відносинах політики і маси воліють мати справу не з реальними націями в усій різнобарвності їхніх характеристик, а з усталеними національними репутаціями (іміджами), які штучно створюють їхні недруги.

Read more... )



Originally posted by [livejournal.com profile] novayagazeta at Русская мечта. Начало

Путь «отморозка» с корочками ФСБ от задворок Ханкалы до всеобщего признания.

Этот рассказ оказался в нашем распоряжении благодаря представителям «Анонимного интернационала». Еще прошлым летом они отчитались о взломе почты Игоря Стрелкова (Гиркина). Исполненные в стилистической манере экс-главкома армии Новороссии «Приключения отморозков» в переписке с неизвестным адресатом сопровождаются пояснением: «Публиковать нельзя, потому что люди, которых мы захватывали, как правило, после допроса бесследно пропадали. Освобождали только «случайных». Остальных без суда».

Read more... )

Profile

asfendiar

December 2016

S M T W T F S
     12 3
4 567 89 10
11 1213 1415 1617
18 19 20 2122 2324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 10:23 pm
Powered by Dreamwidth Studios